Створення оптимального рухового режиму в природних умовах.

Оптимальний руховий режим передбачає проведення на високому методичному рівні всього комплексу організаційних форм фізичного виховання. Поряд з обов’язковими організаційними формами фізичної культури ( заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки ) з дітьми всіх вікових груп проводять прогулянки, рухливі ігри, піші переходи та вправи спортивного характеру, виконання основних рухів на свіжому повітрі. Педагоги ДНЗ мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення  - збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо. На кожній прогулянці поряд з груповими рухливими іграми широко застосовують самодіяльні ігри з різноманітними фізкультурними посібниками ( м’ячем , скакалками, обручами). У зимовий час  діти можуть використовувати маленькі санчата, щоб покатати ляльок, картонні диски для метання, віжки для ігор у «конячки» тощо. Восени та навесні ( період міжсезоння), якщо на майданчику калюжі, використовують посібники, які дають можливість рухатися на обмеженій площі: колоду, лаву, м’ячі  або мішечки з піском для метання в ціль тощо.

З огляду на провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводять рухливим іграм. Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому ( 1-2 гри малої та середньої рухливості), на прогулянках ( 2-3 гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонують 1-2 гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводять 5-6 рухливих ігор, а влітку 6-7. Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор ( баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей) та спортивних вправ ( їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав ( серсо, кільцекид , кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюють на заняттях з фізичної культури, а закріплення на прогулянках.

Чимало основних рухів можна вдосконалювати під час прогулянок узимку. Для різноманітних вправ з рівноваги та стрибків можна рекомендувати ходьбу по снігових валах ( кучугурах із злежаним снігом). Дитина пересувається по них боком ( приставним кроком) або прямо, сходить на вал, збігає або зістрибує з нього. Дошкільники старших вікових груп можуть вправлятися з метання сніжок на дальність і в ціль ( дерево, стінка та ін..), стрибках через невелику кучугуру або купку снігу з місця й невеликого розбігу тощо. 

Організація та зміст  фізкультурних занять на повітрі.

Поєднання фізкультурних занять на свіжому повітрі з ранковою гімнастикою, рухливими іграми і спортивними вправами на прогулянці дає змогу повністю засвоїти програму з розвитку рухів. Заняття на повітрі проводять за високої рухової активності дітей, якої досягають завдяки включенню в заняття до 5 тривалих пробіжок, використанню фронтального і групового методів організації дітей під час виконання основних рухів, добору ігор і естафет. Збереженню високої працездатності дітей упродовж усього заняття сприяє правильне поєднання навантаження і активного відпочинку: вправи високої інтенсивності ( біг, стрибки, рухливі ігри) чергують з вправами низької та середньої інтенсивності ( ходьба, перешикування, лазіння, метання, вправи в рівновазі).

До початку занять і в процесі виконання вправ діти повинні отримувати відомості про частини тіла, напрями руху, уявлення про правильну поставу. Вони повинні знати про користь занять на повітрі, значення і техніку фізичних вправ, правила рухливих ігор, норми особистої гігієни тощо. Під час ігор і фізичних вправ потрібно виховувати у дітей рішучість, сміливість, прагнення до взаємодопомоги, дружнє ставлення один до одного. Використовуючи вправи на витривалість, треба виробляти наполегливість, учити долати труднощі.

Відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу» ( Лист МОН від 16.08.2010 № 1/9-563), організоване навчання у формі фізкультурних занять проводять, починаючи з третього року життя.

Види занять за змістом рухових завдань і методикою проведення.

·        Комплексні, або інтегровані, мішані ( охоплюють стройові, загально розвивальні вправи, основні рухи, рухливі ігри та інші види фізичних вправ; проводяться з використанням комплексу наочних, словесних, практичних методів і прийомів навчання залежно від віку дітей);

·        Сюжетні ( будуються, як правило, за типовою структурою, але у формі «рухової розповіді», де всі рухові завдання пов’язані спільним сюжетом і виконуються в цікавих ігрових ситуаціях, на імітаціях тощо);

·        Ігрові ( усі освітні завдання розв’язуються лише за допомогою ігор (3-5): спочатку проводять 1-2 гри малої і середньої рухливості, потім 1-2 гри великої рухливості, на закінчення – малорухлива гра; ігри добирають так, щоб за руховим змістом вони відповідали змісту всіх структурних частин типового заняття; проводять на закріплення набутих рухових навичок або з контрольною метою);

·        Домінантні ( акцентовані на реалізацію певних освітніх завдань, застосуванні певних засобів фізичного розвитку тощо; наприклад: заняття на розвиток швидкісно-силових якостей, або на оволодіння елементами спортивної гри чи вправи, або заняття з переважним використанням певного виду фізкультурного обладнання, інвентарю тощо). Улітку – бадмінтон, футбол, баскетбол. Узимку, коли випадає сніг, доцільно всі заняття на свіжому повітрі присвячувати катанню на санчатах, навчанню дітей ходити на лижах та кататися на ковзанах (старші групи).

Тривалість заняття на повітрі.

Проведення занять з фізичної культури на свіжому повітрі планують під час прогулянки в першу половину зими та в період міжсезоння, а в теплу пору року всі їх проводять на спортивному майданчику. У теплу пору року такі заняття варто розпочинати через 10-15 хвилин після виходу на майданчик, щоб діти встигли адаптуватися до погодних умов і щоб фізіологічні показники – частота пульсу й дихання – досягли належного для активної рухової діяльності рівня. У прохолодну погоду ( особливо взимку та восени) ці заняття планують на другу половину прогулянки. Під час виконання фізичних вправ та рухливих ігор діти потіють і можуть застудитися, якщо залишити їх на майданчику. Тому після завершення занять вихованці заходять у приміщення, де переодягаються і готуються до обіду.

Тривалість частин заняття та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття. Проте, якщо їх проводять у холодну погоду або з ухилом на оволодіння елементами спортивних ігор чи вправ, їхня тривалість може дещо збільшуватися до 5 хвилин. Зокрема, заняття з лиж або катання на санчатах триває у старших групах – до 50 хв.- 1 години.

Зміст занять.

Заняття з фізичної культури передбачають: фізичні вправи, рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, які мають відповідати віковим можливостям та руховій підготовці дітей. Вправи на свіжому повітрі добирають відповідно до пори року, наявністю інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпіровки дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. У цих заняттях основні рухи можна виконувати в комбінації з декількох вправ ( за типом смуги перешкод), коли діти поступово переходять від однієї вправи до іншої. Наприклад, діти йдуть по колоді, стрибають з неї, пролізають в обруч, виконують ходьбу по кубах (5-6) або пеньках різної висоти. Автомобільних шинах, закопаних  у землю, підлізають під дугу тощо. При цьому застосовується ігровий метод навчання та вдосконалення основних рухів. Пізньої осені та ранньої весни доцільні вправи з ходьби, бігу, стрибків ( у довжину з місця, у глибину в яму з піском), метання в ціль, підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги, рухливі та спортивні ігри. Якщо на майданчику мокро, заняття можна проводити у павільйонах, де застосовують різноманітні вправи в рівновазі ( ходьба по лаві, дошці, мотузці), підлізання під шнур, метання предметів у вертикальну та горизонтальну ціль, пролізання в обруч, рухливі ігри на обмеженій площі. Узимку, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу рухів, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Це вправи на рівновагу ( ходьба по стежках, протоптаних у снігу,- «слід у слід», ходьба по сніговому валу і зістрибування з нього), переступання через снігові кучугури; ковзання по крижаних доріжках та інше; стрибки в довжину з місця через купи снігу; у глибину на сніг; метання в ціль (дерево, щит), біг у повільному темпі, рухливі ігри, хокей з шайбою без ковзанів ( у старших групах), ходьба на лижах, катання на ковзанах та санчатах. Добираючи ігри та вправи для такого заняття, можна об’єднати їх одним сюжетом. Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини заняття, запобігати тривалих пауз у виконанні вправ, що може призвести до переохолодження.

Заняття на повітрі складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної. Однак узимку та в період несприятливої погоди зміст підготовчої частини має деякі особливості. Підготовчу частину розпочинають з шикування на майданчику і ходьби, під час якої діти виконують 3-5 дихальних вправи. У холодний період року шикування на майданчику не проводять і підготовчу частину розпочинають з виходу дітей з приміщення на вулицю. Після нетривалої ходьби дають повільний біг по майданчику впродовж 2-4хв. ( залежно від віку). У цій частині заняття здійснюють підготовку дітей до майбутньої м’язової діяльності та навчання в більшості різним видам бігу: широким кроком, високо піднімаючи коліна, приставним кроком, спиною вперед, парами, врізнобіч тощо. Виконують також стрибки на одній і двох ногах, з ноги на ногу тощо. Застосування цих вправ спрямоване на поліпшення просторового орієнтування, зміцнення м’язів ніг і тазу, удосконалення постави. Біг закінчують ходьбою і перешикуванням у коло або колони. Основну частину заняття розпочинають з виконання комплексу загально розвивальних вправ. Після закінчення діти перешиковуються в колону по одному, на ходу складають використаний спортивний інвентар і біжать із середньою швидкістю залежно від віку – від 40с до 2хв. Біг закінчується ходьбою і перешикуванням для виконання вправ з основних рухів. Якщо діти тепло вдягнені (шубка або пальто), загально розвивальні вправи не проводять. Недоцільні вони також під час занять з катання на лижах, ковзанах, санчатах. Діти можуть виконувати ходьбу зі зміною темпу, деякі імітаційні види ходьби: високо піднімаючи коліна, як «конячка», по черзі піднімаючи вперед прямі ноги, як «чапля», ходьба приставним кроком правим та лівим боком, широким кроком («крок велетня»), спиною вперед та інші; біг підтюпцем 20-30с для молодших груп; 35-45с для старших груп по колу або змійкою. Це дає змогу підготувати їх організм до наступного виконання більш складних рухів. Тому тривалість основної частини цих занять дещо збільшується. На кожному занятті діти вправляються в декількох основних рухах. Першим виконують новий або важчий з координації рух. Потім діти знову біжать із середньою швидкістю, після чого вправляються в іншому, але знайомому їм русі. Вправи з основних рухів закінчують повільним бігом, потім організовують рухливу гру або гру-естафету. Ігри передбачають закріплення одного з основних рухів; переважно бігу. Гру повторюють 4-5 разів, паузи між повтореннями короткі. В основній частині вдосконалюють основні рухи, вправи та ігри спортивного характеру, рухливі ігри. При цьому варто застосовувати найбільш ефективні способи організації дітей: фронтальний, груповий, поточний або колове тренування. Заключний етап має забезпечити поступове зниження фізичного та емоційного навантаження, нормалізувати роботу дихальної та серцево-судинної систем. Він включає різновиди ходьби в повільному темпі або малорухомі ігри. Якщо під час гри діти багато бігають, то в заключній частині тривалість повільного бігу не зазначають, але вона має бути меншою, ніж зазвичай (не більше від 1-1,5хв.). Повільний біг переходить у ходьбу, під час якої виконують 6-8 дихальних вправ. На цьому заняття закінчують. Після заняття, у період холодної погоди, діти перевдягаються у приміщенні. Роздягатися потрібно в певному порядку: знизу вгору. Малятам допомагають дорослі, а старші дошкільники роздягаються самостійно, швидко розтирають одне одного рушниками і вдягають сухі речі.

Особливості організації занять на повітрі.

Ефективність занять із фізичної культури на свіжому повітрі значною мірою зумовлюється творчим підходом вихователя до добору засобів та їх організації. Під час виконання вправ необхідно прагнути до того, щоб діти менше стояли і повторювали рух більше число разів, покращуючи його якість. Цьому сприяє хороший показ, чітке пояснення, заохочення самостійності дітей, їх емоційний настрій. Проведення вправ у зимовий період має свої особливості. Під час навчання метання на дальність і в ціль треба якнайбільше більше використовувати сніжки – спресовані шматочки снігу (їх заготовляють самі діти на прогулянці напередодні заняття). Під час виконання стрибків у довжину і висоту з розгону діти приземляються на твердий грунт або ущільнений сніг спортивного майданчика. Тому основну увагу приділяють освоєнню техніки стрибків: загальній координації руху, м’якому приземленню, руху ніг у польоті тощо. А в теплий період року, коли діти приземляються до ями з піском, усю увагу зосереджують на збільшенні дальності та висоти стрибків. Під час занять на повітрі потрібно, щоб діти більше стрибали через різні перешкоди: снігові вали, доріжки, канавки, невисокі лавки, санчата тощо. Погодні умови можуть різко змінюватися, й іноді стає неможливим виконання запланованого раніше руху. Наприклад, обледеніли перекладини гімнастичної стінки, і не можна провести лазіння, або зранку сніг засипав спортивний майданчик, і його не встигли почистити до початку заняття. У цьому разі інструктор з фізкультури або вихователь повинен замінити лазіння перелітанням, провести заняття на ділянці групи або на іншій очищеній частині території, а для пробіжок використовувати доріжки навколо будівлі. Біг робить значний вплив на покращення діяльності серцево-судинної та дихальної систем, нервово-м’язового апарату, що, своєю чергою, створює основу для вдосконалення швидкості та витривалості. Фізичне навантаження під час бігу легко дозувати, змінюючи швидкість. Час бігу або відстань. Використовуючи різні види бігу. У зв’язку з тим що методика проведення занять на повітрі спеціально спрямована на розвиток загальної витривалості дітей, бігу в заняттях відводять до 50% часу. У дітей дошкільного віку умовно можна виділити за швидкістю три види бігу: швидкій біг, біг із середньою швидкістю і повільний біг. Ці види бігу здійснюють різний вплив на організм, і їх використовують для вирішення  різних завдань фізичного виховання дітей. Швидкий біг є основною частиною багатьох вправ, його широко використовують в іграх, естафетах і самостійної діяльності дітей. Для швидкого бігу використовують дистанції від 10 до 30 м. Швидкість бігу в дітей із віком збільшується, і відповідно зменшується час пробіжки дистанції. У процесі навчання швидкому бігу велику увагу приділяють зміцненню м’язів стегна, гомілки, стопи, виробленню широкого кроку. Для цього використовують біг із високим підніманням колін і закиданням гомілки, біг по розмітках. Удосконаленню техніки швидкого бігу допомагає постановка перед дітьми конкретних завдань: пробігти швидше, втекти від ведучого. Швидкий біг здійснює значний вплив на діяльність основних систем організму. Так, частота пульсу під час бігу збільшується до 130 ударів на хвилину і може досягати 170-180, але при цьому відзначається швидке її відновлення: вже на 1 хвилину вона знижується до 130-140 ударів на хвилину і на 2-3 хвилині повертається до початкового рівня. У цілях виховання швидкості та підвищення функціональних можливостей дітей швидкий біг поєднують з іншими рухами, повторюють у грі або естафеті 4-5 разів після невеликої перерви. Біг із середньою швидкістю є найважливішим засобом виховання загальної витривалості  в дошкільників. Біг із середньою швидкістю відповідає функціональним можливостям організму дітей дошкільного віку, а навантаження при цьому -  помірної інтенсивності. Тому доцільно включати в заняття цей вид бігу в цілях підвищення функціональних можливостей організму дітей і , головним чином, у цілях розвитку загальної витривалості. Повільний біг також є важливим засобом виховання витривалості в дітей. Фізичне навантаження під час повільного бігу менш інтенсивне. Щоб навчити дітей повільного бігу, потрібно поступово прискорювати ходьбу. При цьому настає момент, коли бігти легше, ніж іти. Це буде повільний біг. Необхідно виробляти в дітей почуття швидкості в бігу. Для цього на перших заняттях вихователь бігає разом із дітьми по майданчику з потрібною швидкістю (можна поставити направляючим краще підготовлену дитину). У старших групах потрібно вимагати дотримання дистанції при бігу. Тривалий повільний біг і біг із середньою швидкістю проводять на спортивному майданчику, по прилеглих доріжках, навколо будівлі, по різних маршрутах на території дошкільного закладу. Інструктор з фізкультури або вихователь бігає разом із дітьми або контролює їхні дії з майданчика. Таким чином, на кожному занятті в чергуванні з іншими видами вправ діти здійснюють 2 пробіжки із середньою швидкістю, 3 пробіжки – повільно і декілька відрізків пробігають швидко в грі або естафеті.

Загальнорозвивальні вправи.

ЗРВ об’єднують  у комплекси, які містять вправи для всіх великих м’язових груп: рук і плечового поясу, тулуба, ніг. У зв’язку з тим, що заняття проводять на повітрі, у комплексах майже відсутні вправи з положення сидячи і лежачи. Це компенсується великою кількістю вправ для м’язів тулуба з положення стоячи і значним використанням бігу. За якого м’язи тулуба несуть велике навантаження. Крім того, коли під час занять на повітрі використовують гімнастичні лавки, потрібно включати вправи з положення сидячи і лежачи: упродовж 40-60 с, сидячи на лавах, виконувати скресні рухи ногами або «плавати», лежачи животом упоперек лавки. Особливістю проведення ЗРВ є відсутність значних пауз і зупинок: після закінчення однієї вправи діти приймають початкове положення для наступної і відразу розпочинають її виконання. Інструктор з фізичного виховання чи вихователь лише нагадує назву вправи (наприклад: «нахили», «присідання», «повороти») і разом з дітьми виконує її 1-2 рази(якщо комплекс освоєний дітьми, достатньо лише назвати вправу). При температурі повітря нижче від -8-10 градусів вправи для ніг (стрибки, підскоки) включають частіше (через одну вправу), щоб діти довго не стояли на одному місці. Таким чином, на кожному занятті на повітрі треба проводити комплекси ЗРВ, які раніше були засвоєні дітьми.

Фізичне виховання в сім’ї:

Кожна дитина відчуває потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковими, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому та дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із більшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

·        Ранкова гігієнічна гімнастика;

·        Ранкова спеціалізована гімнастика;

·        Фізкультхвилинки;

·        Заняття із загальної фізичної підготовки;

·        Самостійні тренувальні заняття;

·        Участь у змаганнях;

·        Прогулянки(лижні, велосипедні, пішки);

·        Процедури для загартування;

·        Туризм;

·        Рухливі та спортивні ігри.

Основним періодом занять батьків із дітьми є вік от 2 до 6-7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї необхідними щодня.

Тривалість домашнього заняття може бути різною – залежно від віку дитини, від вільного м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки, як правило вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – до 45 хвилин. Після вечері займатись із дітьми фізичним вихованням не рекомендується. Адже, після їжі інтенсивна рухова діяльність є шкідливою (в будь-який час доби). І крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах і бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри та рухи.